Для місцевого населення та гостей села , які люблять по відпочивати, по загоряти служать береги річки Боржави, де можна гарячим літнім днем приємно зануритись в прохолодні води річки. Здовж річки ростуть дерева , які слугують захистом від сонця, і можна відпочити в холодку. Найбільш сприятливими є сезон (червень – серпень) коли тут можна досхочу поплавати і по засмагати. Також річка Боржава може послугувати для залучення туристів, які цікавляться риболовлею. 

   У верхньому кінця с. Греблі з лівого боку від дороги знаходиться урочище ,,Теплиці’’. Тут за радянських часів проводилися масштабні сільськогосподарські роботи. Ділянка землі ( близько 5 га) налічувала аж 16 скляних, обрамлених залізними каркасами теплиць. Довжина їх складала до 50 м, ширина по  8 – 9 м, а висота середини теплиці складала до 3 – 4,5 м. Висівали та вирощували тут розсади різних овочевих культур: помідорів, огірків, кабачків, перцю, баклажанів і навіть кавунів. До роботи у теплицях було залучене майже все тогочасне населення с. Греблі. Продукцією  греблянських  теплиць харчувалось населення не тільки Іршавщини ,а й населення сусідніх районів  (Мукачівського, Свалявського, Хустського, Берегівського, Виноградівського), а також і населення сусідніх областей, зокрема Львівської та Івано-Франківської.  На жаль, за часів перебудови, колгоспне товариство ,,Боржава”, що існувало у с. Гребля спіткала та ж фатальна доля, що і інших малих і великих підприємств та заводів Іршавщини. Колгоспне товариство занепало і через деякий час повністю перестало функціонувати. Але декілька теплиць, ще на сьогодні залишились і використовуються в сільському господарстві.

   В центрі села можна побачити будинок сільської ради. На його території також знаходиться приміщення пошти та невеличке приміщення будинку культури.

  Поряд з сільською радою знаходиться нова будівля фельдшерсько – акушерського пункту ( збудована  2006р.).

 В ста метрах від сільської ради, височать куполи місцевої греко – католицької церкви

         У 1797 р. в селі була невеличка тісна дерев’яна  церква. Вона стояла біля північного фасаду теперішньої мурованої з каменю базилічної церкви. Наша церква, що була збудована італійцями з 1841 по 1846 р., має бароковий декор на всіх фасадах, оригінальне художнє вирішення вежі і розкішний бароковий стінопис у інтер'єрі. Стінопис виконав відомий зодчий  В. Шишовський 1909 р., а 1989 р. художник Василь Балог оновив малювання. Розкішний іконостас перенесли, як кажуть, з якогось села  Виноградівського району.

        Кам’яний хрест, який знаходиться біля церкви був поставлений В. Сочкою ще у   1903 р.

     Своєрідну дерев'яну каркасну дзвінницю збудував Іван Кинів з Ком'ят на початку 1930-х років, в якій розміщалися три дзвони. Тепер на місці старої дзвінниці побудована нова. більш сучасна.

           У 1942 р. один, найбільший і найдзвінкіший дзвін, забрали німці, для виготовлення з нього куль для зброї. Залишилися два дзвони: великий дзвін Ужгородського ливарного заводу "Акорд"  1931 р. та менший з написом «ВО СЛАВУ БОЖУ ИЗЛІЯСЯ ВО ПЕШТІ 1862 ГОДА ИЖДИВЕШЄМЬ Й ТРУДОМ ВЬРНИКОВ ГРЕБЛЯНСЬКИХ» автором якого був Андрій Шаудт з сином.

         У2004р. житель нашого села Лацко І. та декілька підприємців м. Іршави подарували для села новий дзвін.

      Поруч із церквою знаходиться попівська фара та церковно – приходська школа. В школі щотижня учні кожного класу мають заняття, для пізнання церковних законів.

Напроти церкви знаходиться Греблянська ЗОШ. І–ІІ ступенів. Збудована школа у 1956р. На шкільному подвір’ї знаходиться шкільна їдальня, бібліотека та капличка . У школі також знаходиться  меморіальна дошка першому директору школи, яку усі охочі можуть побачити. Перед школою розташований обеліск загиблим воїнам – односельчанам у 1941 – 1945р. Позаду школи розташований стадіон, на якому вечорами можна гарно відпочити граючи у футбол, або інші ігри ( волейбол, баскетбол). 

         У лютому 2007 року сесією сільської ради було затверджено прапор та герб села. А вже 31 травня цього ж року на святі «Останнього дзвоника» греблянську символіку було подаровано сільській школі. Тому, зараз разом з Державним прапором України, при центральному вході в школу майорить і стяг села. Заслуга депутатів та сільського голови в тому, що наше село перше в районі зуміло розробити, затвердити та виготовити власну атрибутику.